День виявився вдалим щодо фотополювання. Принаймні. я отримала задоволення від знятого. Завершивши візит до стоматолога ( це для мене завжди не вельми приємна подія), вирішила пройтися пішки через усе місто. Звісно. не сама. а з Артемчиком. Сьогодні і йому довелося побувати у кріслі дока. Ну за це ми нагородили себе прогулянкою. Ура! Фотоапарат був у моїй сумці і тихенько чекав, коли я нарешті його витягну.
По дорозі нам зустрівся поважний котяра, який чи то був власником "Мерса" із номерним знаком ВО..ВА, чи то охоронцем (швидше - друге, бо котяра не був товстим). Ким би він не був, але вигляд у нього був поважно-лінивий. Він розлігся біля автівки і зверхньо поглядав на нас (точніше - знизу).
Далі наш шлях пролягав через парк Топільче. Проходячи повз вольєра із лебедями, ми побачили пташину із сивою головою ( певно. то галка - тезка моя). Одне її крильце, як нам здалося, було перебите. Принаймні, воно якось неприродньо звисало. Їй було сумно. Аж тут з'явилась ще одна така ж птаха. Вона щось їй "говорила". Що - не знаємо, але після цього обидві пташки посідали рядочком. Ось така собі лав-сторі вийшла.
Усі три світлини я вирішила об'єднати у колаж Love story.
колаж Love story