неділя, 31 липня 2016 р.

Kolorowanka для зняття стресу

Забігла ввечері на  один із своїх улюблених блогів art-piaskownica  і ...
Ось такий результат. Як кажуть. навіщо платити більше? Сама собі малюєш розмальовку, сама собі її розмальовуєш, сама собі знімаєш стрес (ну. якщо він не дай Бог, є). І головне- отримуєш задоволення. навіть тоді, коли ти особливо і не вмієш малювати!












http://art-piaskownica.blogspot.com/2016/07/kolorowanka.html

майстерня Прекраса/ Prekrasa Studio: Рушники Східного Поділля. Колір, орнамент, вишита ...

майстерня Прекраса/ Prekrasa Studio: Рушники Східного Поділля. Колір, орнамент, вишита ...: Незбагнена геометрія, чіткі графічні лінії,  яскраві кольори, орнаменти, значення яких ми вже мабуть ніколи, достеменно так і не дізнаємо...

Ангел у небі

Люблю дивитись на небо. Сьогодні у небі побачила ангела...Він змахнув своїми крильми і здійнявся увись...




У кожного є ангел хоронитель,
Що пише книгу нашого життя,
А ще є в небі ангел покровитель,
Що молиться про наше майбуття́.


http://club-dnepr.blogspot.com/2016/07/4.html

 Спонсори:
http://valeo.com.ua/



https://vk.com/club62581890

субота, 30 липня 2016 р.

В об'єктиві - блакитноокий цикорій

Мало хто знає. що ця непримітна блакитна квіточка, яка зростає чи не у кожному подвір'ї. або при дорозі  - цикорій. Той самий цикорій, з висушеного кореня  якого готують запашний напій. Мій Артемчик називає його дитячою кавою.
Цікаво, що після шостої години вечора годі знайти відкриту квітку цикорію. Він дуже реагує на сонячні промені.
А українці називають цикорій петрів батіг.












http://floralfridayfoto.blogspot.com/2016/07/fff245-aeonium.html


Казка

Петрів батіг

РРРозказують люди, що в одному селі жила колись дівчина. Дуже привітна, лагідна, ласкава. На вроду звичайнісінька собі, а серцем чуйна і добра. Сумувала, бо обранець її серця не помічав дівчину, не звертав уваги. Одного дня блукала вона лісом, сумовита і печальна. Очі вбирали веселки барв лісових, пестили строкату ризу лісових галявин. Сіла над лісовим джерельцем. Солоні краплини одна за одною падали в воду... Та й полинула пісня:
Чи я не хороша,
Чи я не вродлива, –
Тільки й доганоньки
Що я нещаслива...
Чи я не хороша,
Ой, чи ж я не красна?
Тільки й доганоньки, –
Що доля нещасна...
Ой, доле ж, моя доле
Чом ти не такая,
Чом ти не такая,
Як доля людськая?
Припала, плачучи, до землі... І за хвилю нічого не стало чути... А з трави піднялася зелена стеблинка з ніжними бруньками...
Простували лісом хлопці. Гомінкий гурт заводив жартів та пісень. Найвеселіший серед них, ставний та вродливий Петро, безжурно всміхався до сонця... Біля джерельця зупинився, зчудовано роздивлявся незнайому стеблинку. І раптом на тій билинці розкрилися бруньки, з них визирнули дві блакитні квітки з ніжними пелюсточками. Скрикнув Петро, вхопився за груди. Наполохалися друзі, кинулись до нього. А. він дивився й дивився на квіточки і стогнав, як від лютого болю. «Що з тобою?» – питали. «Ой, ніби батогом шмагають моє серце!» А очі не міг відірвати від блакитного цвіту, що сумно зоріли до нього. Побачили хлопці дивні квіти, зчудовано розглядали....
Взяли Петра попід руки і повели додому, але він вирвався, ще раз підійшов до квітів. «Ой, батогом... батогом по серцю?! Що ж це таке?» – і впав непритомний...
Ніколи Петро не звертав уваги на скромне просте дівча, що так закохано дивилось блакитними очима на нього... Ще й насміхався: «Диви яке, а туди ж...» А тепер ті квіти дивились, мов очі дівчини, але чому так боляче серцю... Глянув на ніжні квіти, а вони враз, мов очі слізьми, налилися росою і скапували раз-по-раз у траву. Ще гірше стало Петрові, а чому, ніяк не міг зрозуміти... Пішов додому, ледве діждав вечора, щоб на гулянці побачити те дівча. Заглянути в ті очі, що так його кликали і благали...
Але дівчини не було. Не прийшла вона і назавтра і позавтра... Зникла... Батьки тільки й знали, що пішла до лісу гуляти... Пішов Петро знову до того джерельця: на зеленій стеблинці квіток не було – відцвіли... Та лиш нахилився хлопець, як розкрилися нові дві бруньки і глянули йому в душу ті самі блакитні оченята. Як і перше, застогнав Петро. Боляче оперезало серце. А йти від цвіту не хотів. Сидів, німіючи від болю і незрозумілої пекучої туги безповоротної втрати... А з двох блакитних квіток зоріли очі дівчини і тихо плакали...
Занеміг Петро, затужив і зліг. Ледве пережив зиму. А весною, кволий і блідий, вирушив до лісового джерельця. Ніжна стебелинка, ніби й не було зими, підвела до сонця свої блакитні квіточки. Глянув Петро у ті квіткові очі, скрикнув і впав долі. Там і знайшли його друзі. А до чола йому схилялася стеблинка із двома блакитними квіточками. І капали з неї одна по одній сльози... І назвали друзі ті незнайомі квіти Петровим батогом... А коли поховали Петра, то небавом на його могилі виросло багато таких квітів. І дізнались люди, що зцілюща то рослина: лікує від потаємної недуги. А ще кажуть старі люди, що зветься та квітка не Петрів батіг, а Небоок; бо блакитний колір такий же, як в погожого неба, або ще Дивоок, бо творить дива. Він може нерозділене кохання зробити взаємним… (за матеріалами сайту http://kazky.org.ua/zbirky/lytvyn/petriv-batih)

неділя, 24 липня 2016 р.

Сила травинки

Часто доводиться бачити рослини, які , здавалося , ростуть на камені, проростають крізь асфальт.  Як травинка, квітка, така тендітна, може прорости крізь камінь ? Насправді насіння рослин активно поглинають воду, набухають і проростають. Всередині клітин проростків виникає гідростатичний тиск великої сили. В результаті цього паростки і пробиваються крізь землю і навіть крізь каміння та асфальт. У деяких рослин і грибів тиск всередині клітин може досягати 50 і навіть 100 атмосфер. 
Деревій-Achillea millefolium - (біла кашка, гулявниця,  живуча трава, кривавник, тисячолистник звичайний) - рослина, яку можна зустріти скрізь в Україні. Його назва походить від імені  міфічного героя - Ахілеса, який ніби-то першим використав цю рослину для лікування.  До речі, деревій любить суху землю, тож не дивно, що він проростає і крізь асфальт, де вологи не так багато.  У медицині використовують квіточки, іноді листя як кровоспинний засіб, при внутрішніх кровотечах, при порушенні обміну речовин. Листки і квіти цієї рослини містять ефірну олію, вітамін К, дубильні речовини, смоли, інулін, каротин, вітамін С, фітонциди.
Одна з легенд стверджує, що за допомогою деревію зцілював свої рани  і швидко повертався до роботи  якийсь тесля Йосип. Від нього люди дізналися про чудодійні властивості трави і зверталися до нього. Тому в деяких країнах тисячолистник  називають травою Святого Йосипа
Деревій дуже люблять бджоли, бо він є прекрасним медоносом. Налічують понад 100 видів цієї рослини.
Фото 1


Деревій


Конюшина

Кульбаба

Подорожник


Подорожник





Фото 1

четвер, 21 липня 2016 р.

Повітря...Асоціації


Без повітря нема життя,...  Його не бачимо. а воно є... Доки воно є, ми дихаємо, живемо, радіємо. Як ця малеча у сфері, наповненій ПОВІТРЯМ...Воно прозоре, але у ньому відбились НЕБО і хмарки, такі самі легкі як і саме ПОВІТРЯ... Воно легке, бо інакше, чи змогла би оця прозора штука плавати?





Фото -1

Спонсори:




Valeo



субота, 16 липня 2016 р.

Білі хмаринки

На жаль, я не великий знавець рослинного світу.  Але люблю фотографувати  навколишній світ. А він прекрасний. Ну хіба не краса - хмаринки кольору парного молока? Ну, не знаю, як вони називаються. Але їх справжня назва - КРАСА! Хоча... мені здається, це різновид гортензії? Листя схожі, та й самі суцвіття.








 І білі-білі ніжні флокси! Як перший сніг! А на смак ці квіточки- цукор! У дитинстві, напевно, багато хто з нас полюбляв посмакувати квіточкою.






Вихідні в чорно-білому


Цікаво експериментувати. Ось так виглядають світлини  парку і квітів у чорно-білому. Що не кажіть. а в цьому щось є! 




З Днем народження, Сонечко!

Сьогодні моїй внучці Тамарочці - виповнився один рочок. Перший ювілейчик. Ця листівочка - для неї.




 Використала підклад із набору паперу для кардмейкінгу, ведмедик - із обкладинки зошита, квіти- тканина, наклеєна на картон, листочки вирізані фігурними дироколом. Для оздоблення - смужка лляного мережива. Ну, і як завше, - штемпельна фарба для тонування країв листівки, а також - трафарет із сердечками.

Солоденького!


Взагалі-то я рідко беру участь у яких-небудь розіграшах. Але спробувати можна. Тим більше, що цього разу "цукерочка" справді смачненька. солоденька - Кракелюрні  фарби "Пастельная палитра" 
от ТМ"ScrapEgo".  Не проти мати їх. шансів. звісно, мало. Але... Спробуємо!

http://10000talantov.blogspot.com/2016/07/blog-post_4.html



пʼятниця, 15 липня 2016 р.

Маки червоні...

Літо -  пора квітів. І хоч цьогорічне немилосердне сонце просто випалює  травичку, листя на деревах і кущах, ці красиві творіння Бога і природи всіма силами хапаються за життя і милують очі, ховаючись десь поміж травинок, у тіні дерев . Серед них маки,- ті самі, які оспівані у віршах і піснях, які розцвітають серед жита у полях та на українських вишиванках  





 http://floralfridayfoto.blogspot.com/2016/07/fff243-spear-thistle.html


Захотілось зробити листівку і  із маками. Ти більше. що я давно цим не займалась.Для її виготовлення мені знадобилось мінімум скрапматеріалів. Мінімум - це голосно сказано! Бо з них -це лише основа листівки. Далі у хід пішла обкладинка  використаного зошита. Об'ємні квіти зроблені у техніці оригамі, серединка -макові зернятка  (справжнісінькі). Листочки вирізані фігурним  дироколом і вкриті манікюрним лаком у тон пелюсткам, краї тоновані  червоною фарбою studio g. Ну, а на завершення - напис золотим маркером.








Музика та вірші: Ярослав Барнич (за іншою версією Роман Савицький)
Виконує: Тетяна Русова

Мак червоний між житами,
Бавить око пелюстками,
Місяць сяйвом їх облив,
Приласкав і оживив.
Квіти вмилися росою,
Сон обняв їх тишиною,
Тільки хтось у даль побрів
І поніс тихенько спів…

Приспів:
Червоні маки – квіти кохання,
Болючий спомин, гірке ридання!
Червоні маки, чудовий цвіт,
Гірка омана юних літ…

Тихо, ніжно розквітало,
А любов іще не знала -
Хлопець пісню проспівав
І дівчини руку взяв.
Присягався він кохати,
Мов голубку шанувати,
Щоб повірила в обіт -
Дав дівчині маків цвіт!

Приспів.

Мак червоний вечорами
Він приносив із піснями,
Як до іншої пішов,
Зрадив ранюю любов…
А дівчина полюбила,
Сон і спокій загубила,
Та не чула привітань,
Серце сповнило зітхань…