Ка́нна (лат. Canna) — єдиний рід рослин монотипної родини Каннові. Рід нараховує близько 50 видів, поширених в основному в Центральній і Південній Америці. Представники роду ростуть на відкритих сонячних місцях, на вологих. багатих на гумус грунтах, по берегах річок і струмків, на приморських рівнинах та в гірських ущелинах.
Канни з давніх часів культивувалися індіанцями тропічної Америки через крохмалисті кореневища, які вживаються в їжу у печеному вигляді. Кореневища деяких видів канни містять до 27% крупнозернистого крохмалю, відомого в торгівлі під назвою «квінслендський аррорут». Стебла і листя рослин йдуть на корм худобі. Крім країн Латинської Америки, канну культивують також в Індії. Індонезії та на Гавайських островах.
Канни прикрашають моє рідне місто Тернопіль. Я обожнюю той час, коли зацвітають у центрі файного міста ці прекрасні, величні квіти.
Романс «Канни зів’яли» написаний у 1968 році.
Слова. Федір Пігович
Музика Роман Іщук
Канни – квіти багряні,
Квіти кохання дарую тобі,
Моя кохана...
Лелеки покинули гнізда,
Тумани лягли вдалині...
Чому ти, кохана, так пізно
З'явилась до мене вві сні?
Приспів:
Канни зів'яли, канни мої,
Квіти багряні, кохання, жалю,
Канни зів'яли, канни мої,
Квіти багряні, кохання, жалю.
Коли вечори багряніли,
Мов каннів вогні чарівні,
Тобі дарував я несміло
Квіток пелюстки чарівні.
Приспів.
До пізньої осені канни
На клумбах багряних цвітуть.
Вони в мої мрії, кохана,
Надії й тривоги вплетуть.
Приспів.
Речитатив:
Канни – квіти багряні,
Квіти кохання дарую тобі,
Моя навіки забута кохана...
Канни...
А виконував цю пісню ВІА «Опришки» (1973)
Немає коментарів:
Дописати коментар