Як шкода, що пройшли часи листів, листівок - справжніх , у парперових конвертах. Тих, які писали ручкою , з трепетом вкладали у конверт, несли до синьої скриньки. яка наче шпаківня стояла на розі вулиці, або пришпилена до рогу будинку "Поштамту" з написом "пошта". А потім рахували дні, коли заглянеш у свою поштову скриньку у під'їзді, чи не пришла відповідь, чи не надіслав хтось листівки... А були дні, коли ти бігав до тієї чарівної скриньки щодня, заглядав у неї по кільканадцять разів на день! І ось щастя! Довгоочікуваний білий конвертик з наклеєними різнобарвними маленькими шедевриками - марками! Були такі листи, які ти від радощів цілував і тішився як дитина новій іграшці чи ласощам...
Десь на антресолях у картонній коробці з-під мештів чи черевиків лежить стосик листів, перев'язаних стрічкою...І рука не піднімається викинути його у сміття, в макулатуру...То є частинка твого життя...
Немає коментарів:
Дописати коментар