неділю, 13 серпня 2017 р.

У файному місті цвітуть канни


Ка́нна (лат. Canna) — єдиний рід рослин монотипної родини Каннові.  Рід нараховує близько 50 видів, поширених в основному в Центральній і Південній Америці. Представники роду ростуть на відкритих сонячних місцях, на вологих. багатих на гумус грунтах, по берегах річок і струмків, на приморських рівнинах та в гірських ущелинах.
Канни з давніх часів культивувалися індіанцями тропічної Америки через крохмалисті кореневища, які вживаються в їжу у печеному вигляді. Кореневища деяких видів канни містять до 27% крупнозернистого крохмалю, відомого в торгівлі під назвою «квінслендський аррорут». Стебла і листя рослин йдуть на корм худобі. Крім країн Латинської Америки, канну культивують також в Індії. Індонезії та на Гавайських островах.

Канни прикрашають моє рідне місто Тернопіль. Я обожнюю той час, коли зацвітають у центрі файного міста ці прекрасні, величні квіти.






Романс «Канни зів’яли» написаний у 1968 році.
Слова. Федір Пігович
Музика Роман Іщук

Канни – квіти багряні,
Квіти кохання дарую тобі,
Моя кохана...

Лелеки покинули гнізда,
Тумани лягли вдалині...
Чому ти, кохана, так пізно
З'явилась до мене вві сні?

Приспів:
Канни зів'яли, канни мої,
Квіти багряні, кохання, жалю,
Канни зів'яли, канни мої,
Квіти багряні, кохання, жалю.

Коли вечори багряніли,
Мов каннів вогні чарівні,
Тобі дарував я несміло
Квіток пелюстки чарівні.

Приспів.

До пізньої осені канни
На клумбах багряних цвітуть.
Вони в мої мрії, кохана,
Надії й тривоги вплетуть.

Приспів.

Речитатив:
Канни – квіти багряні,
Квіти кохання дарую тобі,
Моя навіки забута кохана...
Канни...

А виконував цю пісню ВІА «Опришки» (1973)










Немає коментарів:

Дописати коментар