Намалюю осінь

Намалюю осінь...І справді намалювала -фон, основу листівки.Ця листівка чекатиме свого часу, аби стати подарунком одній дуже рідній людині. Кому? Секрет. Але народилася ця осіння листівка сьогодні, бо сьогодні у мене був гарний, затишний настрій. Була кава, цукерки...Я знаю , що майбутня власниця цієї теплої листівки теж любить сидіти з горнятком запашної кави, смакувати шоколад, слухати шурхіт багряно-золотистого листя під музику осіннього дощу і вдихати аромат осінніх пізніх квітів...

https://screpscrap.blogspot.com/2020/10/29.html 

Пишіть листи...

 Як шкода, що пройшли часи листів, листівок - справжніх , у парперових конвертах. Тих, які писали ручкою , з трепетом вкладали у конверт, несли до синьої скриньки. яка наче шпаківня стояла на розі вулиці, або пришпилена до рогу будинку "Поштамту" з написом "пошта". А потім рахували дні, коли заглянеш у свою поштову скриньку у під'їзді, чи не пришла відповідь, чи не надіслав хтось листівки... А були дні, коли ти бігав до тієї чарівної скриньки щодня, заглядав у неї по кільканадцять разів на день! І ось щастя! Довгоочікуваний білий конвертик з наклеєними різнобарвними маленькими шедевриками - марками! Були такі листи, які ти від радощів цілував і тішився як дитина новій іграшці чи ласощам... 

Десь на антресолях у картонній коробці з-під мештів чи черевиків лежить стосик листів, перев'язаних стрічкою...І рука не піднімається викинути його у сміття, в макулатуру...То є частинка твого життя...

https://scrapdostupen.blogspot.com/2020/09/blog-post_15.html

Забута тема - закладинки

Люблю читати, хоча часу на читання не вистачає. Знову через карантин... Доки ходили на роботу, знаходився час - 45 хвилин у маршрутці  щодня. Просто ковтала книжки, іноді по двічі на тиждень у бібліотеку на Миру ходила, щоб щось новеньке взяти для читання. А з цим карантином... А ще з дистанційним навчанням... Цілий день в компі і в телефоні, тож на книжку вже просто не вистачає сил. Поміж тим всім хочеться просто відволіктись від усілякого роду текстів - чи то паперових, чи електронних. Хочеться щось робити руцями,  а тут не все ще виходить. Пальці правої руки все ще  без чутливості, добре, що рухаються.
Ну, а малювати вже можу .Дуже захотілося із закладинкою поекспериментувати. Невитратно, ексклюзивно, симпатично (мені подобається) і завжди згодиться. Лише смужка картону(цього добра завжди повно), золотий лінер. Ось така авторська парочка вийшла.

https://art-piaskownica.blogspot.com/2020/05/mae-formy-zakadka-do-ksiazki.html

Квіткова феєчка, ельфа

Пам'ятаю у дитинстві моєю улюбленою казкою була "Лелія" , написана нашою славетною Лесею Ураїнкою. У дорослому житті своєму я часто перечитувала історію про маленького  хворого хлопчика Павлуся, який у сні здійснив подорож  до країни квіткових ельфів..Якщо ви не читали цієї захоплюючої історії, обов'язково прочитайте самі, а ще -дітям чи онукам.Це неймовірна добра казка.
(До слова, українською мовою можна прочитати ось тут https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13105 )
Більше двадцяти років тому ми з моєю подругою Галиною Бутрин  навіть поставили цю казку на сцені нашого шкільного театру"Журавлик". Це була наша перша вистава. 1992 рік, 22 лютого... У виставі взяли участь близько 30 5-класників. Театр проіснував 11 років.Дуже часто згадую цю виставу. Вона була неймовірна. Пригадую, що штучні квіти лілії спеціально для вистави зробила нам старша сестричка Уляни Красої,  танець снів  поставила пані Ольга Дацко, тоді її донечка Світланка Дацко (Турська) навчалася у 5-Г класі. Декорацій було мало. Вже не пригадую достеменно, хто, але точно пам'ятаю, що то був чийсь тато, намалював нам  палац. Здається, то був тато Віталика Сокола, котрий грав Павлуся - єдина чоловіча роль...А озвучення було - моє, на старенькому піаніно... З таким трепетом це все згадується. Дівчатка, ви вже давно матусі :Таня Лихолат, Світлана Дацко, Оля Тучапська, Наталя Чарнош, Оля Огороднік, Іра Стасишин (панночка), Аня Прилюдько, Мар'яна Свідерська,  Мар'яна Решетуха...

 Мабуть, під впливом спогадів, захотілося зробити маленьку квіткову ельфочку. Її висота 9см. Ці маленькі істоти жили у квітах. Вони мали крильця і перелітали з квітки на квітку.

"А от ти колись мені розказувала про тих маленьких діточок, що то живуть у квітах, вони звуться ельфи: ти казала, що в кожній квіточці живе маленький ельф або ельфа, що вони щоночі виходять з квіток і грають, танцюють, співають. " Леся Українка

.

https://szuflada-szuflada.blogspot.com/2020/04/otworz-szuflade-w-kwietniu.html

Перші світлини цієї карантинної весни...

Якби мені хтось колись сказав, що я боятимуся вийти надвір, я би не повірила. Як тільки починалася весна з її першим цвітом, співом пташок, я без фотоапарата практично з дому не виходила. Поспішала піймати  скороминучі квітучі весняні моменти. Найпершою у нашому дворі, якраз під моїм балконом, зацвітала форзиція своїм сонячним пишним цвітом. А потім її вирізали сусіди.Чому, і досі не розумію.Тим паче, що росла вона не під їхніми вікнами.Тепер під нашим балконом-ні-чо-го не тішить око- бруківка... Слідом за лимонно-жовтою форзицією зацвітають біло-біло вишні.Слава Богу, їх поки що не чіпають...
Ця весна якась сумна, то й заностальгувала. У неділю вперше за карантин вийшла з дому прогулятися. Ввечері, у масці...Таке відчуття було, що вийшла з якогось ув'язнення. І тут раптом -повітря свободи...Не могла надихатись після тих чотирьох стін і щоденного одного і того ж маршруту- кухня-вітальня-спальня, і одного і того ж сценарію кава-вайбер-пошта--уроки-обід-пошта-вайбер-соляні ванночки для руки- "слідство вели..."...Вже вечоріло, сутеніло...
За школою побачила форзицію... Якась вона була така нещасна, а, може, втомлена?...І цвіт прив'ялий... У неї, мабуть, депресія...