Пишіть листи...

 Як шкода, що пройшли часи листів, листівок - справжніх , у парперових конвертах. Тих, які писали ручкою , з трепетом вкладали у конверт, несли до синьої скриньки. яка наче шпаківня стояла на розі вулиці, або пришпилена до рогу будинку "Поштамту" з написом "пошта". А потім рахували дні, коли заглянеш у свою поштову скриньку у під'їзді, чи не пришла відповідь, чи не надіслав хтось листівки... А були дні, коли ти бігав до тієї чарівної скриньки щодня, заглядав у неї по кільканадцять разів на день! І ось щастя! Довгоочікуваний білий конвертик з наклеєними різнобарвними маленькими шедевриками - марками! Були такі листи, які ти від радощів цілував і тішився як дитина новій іграшці чи ласощам... 

Десь на антресолях у картонній коробці з-під мештів чи черевиків лежить стосик листів, перев'язаних стрічкою...І рука не піднімається викинути його у сміття, в макулатуру...То є частинка твого життя...

https://scrapdostupen.blogspot.com/2020/09/blog-post_15.html

А вже осінь... З дощем..

 А вже осінь з дощем... А вже осінь із вітром...Тихо листя під ноги вітер кидає...

А на душі хай буде тепло, не сумно...Кожен листочок - з любов'ю нам осінь дарує.

https://art-piaskownica.blogspot.com/2020/09/koloroton28.html

Обожнюю робити подарунки!

Давненько не брала участі у рукодільних обмінах! Це так цікаво, приємно і несподівано! Дякую Юстинці за ідейку!

https://wielkiemalepasje.blogspot.com/2020/09/jesienna-wymianka.html?fbclid=IwAR2my6JWJI6kYHyEnV9AC7M75FPOcdiy_D9cZwNhZjEykJl1ERXUVT8Na7Y 

Навздогін за літом...

 На календарі 5 вересня. П'ятий день осені. Але то на календарі. А за вікном ще літо ніяк не здається.То нічого, що ранки  і вечори прохолодні, нічого, що кольори коронавірусних зон змінюються  що не день... Що тут поробиш - такі реалії нашого такого життя, яке триває від березня. 

Але ж якось треба відволікатися. Отож відволікалася - переключилася на в'язання... Бо щось не витинається, не малюється, не пишеться... муза не приходить... Навідволікалась на літню кофтинку - два тижні, а може більше, бо ж не щодня. Нарешті закінчила її. Доки ще не зовсім осінь, може, й вдягну.

А ще купила собі у рукодільній крамничці "Золоте руно"  цяцьку - ниткотримач Nurge (або ж спінер для намотування пряжі). Останній забрала, з вітрини - так що тішуся,бо давно хотіла таку штуку собі придбати. Тепер клубочок мусить чемненько сидіти на кілочку і крутитися тільки тоді, коли мені цього треба, а не гасати, як навіжений,  від кожного поруху по дивану, по підлозі, і, взагалі, по всій кімнаті.

От знаєте, у кожної рукодільниці є щось таке,про що вона мріє, або таке, без якого їй не обійтись, навіть якщо його у неї не одне, а десятки... У вишивальниць - наперстки, ножиці, у в'язальниць - гачки, спиці,( навіть одного розміру по кілька штук - бо з іншого матеріалу. іншого виробника), всілякі штучки для міток... А от спінера мені бракувало - першого, може, теж не останнього...  Бачила ще в інтернеті на два мотки зразу! 

Це був ліричний відступ...

А тепер - моє творіння. Зараз воно випране, сохне...

Якщо кому цікаво: на таку кофтинку пішло майже три клубки  бавованяної мерсеризованої пряжі  (у кожному клубочку 100г, 565 м), гачок №2. Нитки  Alttur Basak MAXI, виробництво Туреччина.