Привіт, друзі! Якщо ви думаєте, що я сьогодні писатиму про лаванду, то... На жаль, цього літа мені не пощастило побувати у місці післякарантинного паломництва тернополян - на лавандовому полі. Не було у мене ні фотосесії серед лавандової краси, ні вдихання запаморочливого аромату цього дива природи... Ну що ж, значить, не судьба. Але ж то не кінець світу,- лаванда цвістиме і на друге літо. Так що життя продовжується, мрії збуваються. Особливо, якщо дуже цього хотіти.
А поки що тішуся, що таки завершила свій лавандовий клатч (світлина трохи змінює справжній колір - лавандовий, хоча різні види лаванди не всі однакового кольору, виявляється; наприклад, морська лаванда відрізняється від канарської) . Сплела його гачком із стрічкової пряжі, з лляною підкладочкою. Оце лише думаю, причепити ремінь, чи хай так буде?
