неділю, 8 листопада 2020 р.

Мозаїчна закладинка

 Закладинки до книжок - то одна з моїх улюблених тем у творенні руками. Витинанкові, плетені, з тканини, стрічок.... Здається, закладинку можна зробити навіть з непотребу, який може опинится у смітті. Може. Тільки не у мене. На ці маленькі витвори йде небагато матеріалу (будь-якого) і небагато часу. Зате  виходять ексклюзивні, симпатичні ( принаймні, мені подобаються), милі закладинки- дуже потрібна річ для тих, хто любить читати. Їх іноді в одній книжці може бути по кілька (так я закладаю ті сторінки, які хочу ще раз почитати).

Цього разу - мозаїчна закладинка. Із клаптиків, обрізків різних видів. І з любов'ю...До книжки. 



https://szuflada-szuflada.blogspot.com/2020/11/wyzwanie-listopadowe.html



середу, 4 листопада 2020 р.

Листівка незвично чорна...

 Зазвичай я дуже рідко роблю листівки з чорного паперу, але ця особлива.Вона чорна . майже. І з секретом - дві в одній. Смугаста, як зебра- чорині та  з обох боків, тільки зебри різні. Одна з білими смужками, а подружка її  із золотисто-візерунчастими. От так ніби дві різні листівочки, на які сіли метелики, чорні і золотаві.









неділю, 18 жовтня 2020 р.

Тепло і затишно...Кавою пахне...

 

Тепло і затишно...

Кавою пахне...

Дощ за вікном- 

то вже осінь прийшла...


Чекаю , коли вже загорнусь у свій новий бактус, теплу хустку  у барвах осені, яку сплела ще наприкінці літа із пряжі, подарованої  Юстинкою з Варшави. Трішки помудрувала, додала своїх ниточок. І ось вийшла така затишна хустина. Тепло, затишно, і спогад навіває про гарну людину .







суботу, 10 жовтня 2020 р.

Намалюю осінь

Намалюю осінь...І справді намалювала -фон, основу листівки.Ця листівка чекатиме свого часу, аби стати подарунком одній дуже рідній людині. Кому? Секрет. Але народилася ця осіння листівка сьогодні, бо сьогодні у мене був гарний, затишний настрій. Була кава, цукерки...Я знаю , що майбутня власниця цієї теплої листівки теж любить сидіти з горнятком запашної кави, смакувати шоколад, слухати шурхіт багряно-золотистого листя під музику осіннього дощу і вдихати аромат осінніх пізніх квітів...







Квіти, метелики, мереживо

Квіти, метелики , мереживо... Усе це так гарно поєднується у всьому. Мабуть, тому, що створює настрій - Метелики - як спогад про яскраве сонячне літо, золотисті листки і ніби вигорілі від останніх промінчиків сонця пелюстки квітів нагадують, що за вікном і на календарі вже все-таки осінь, жовтень.  І мереживо - романтика...             






 https://scrapdostupen.blogspot.com/2020/09/blog-post_25.html

четвер, 8 жовтня 2020 р.

У медових кольорах


Одного клубочка  стрічкової блискучої шовковистої пряжі вистачило на таку невелику сумочку (16 см х17 см). 
Телефон вмістився:) Ну, і ще всілякі жіночі дрібнички. Іноді треба таку маленьку сумочку. Так що маю!











 

Йшов по лісу їжачок і знайшов собі листок...

 Йшов по лісу їжачок

 і знайшов собі листок.

 Не один листок, не два,-

В лісі ж осінь золота.

Тих листків багряних -тьма,

прогулявся недарма.

А що далі в ліс зайде,

то й грибочки він знайде.

Якось так...Настрій сьогодні осінній. З самого ранку дощило. Ну воно зрозуміло- за вікном же осінь, і не тільки за вікном, і на календарі також.

Прийшла з роботи і замість того, щоб зошити перевіряти, взялась їжачка витинати. Чому їжачка? Сама не знаю. Вчора бджілка, нині їжак. Бджоли жалять, їжаки колять. До чого б це? А тут ще якийсь дитячий віршик сам собі склався. Так, душа просить, благає, вимагає відпочинку. А тут - на маєш! - канікули пересунули на тиждень!Люди навколо як люди - преймаються хлібом насущним, виборами, коронавірусом, зрештою, зошити перевіряють, а у мене їжачки-бджілки... А з іншого боку... Зате настрій покращується - релакс.




Листок-коричневий-їжак



середу, 7 жовтня 2020 р.

Тітонька Бджілонька

 Хотіла зробити бджілку Майю, а вийшла тітонька бджілонька. отак! прямо як в пісні "Сделать хотел утюг, слон получился вдруг..." Ну якщо праска і слон належать до різних видів, то Тітонька Бджілонька і Бджілка Майя - одного виду, роду і племені! Ще не вечір - зроблю для тітоньки колєжанку Майю. Ось тільки знайду часинку.  

Давно не творила іграшок. А тут якось настрій підійшов - бавилася. Ну треба ж якось розганяти осінню хандру. А то робота, робота, робота... Сьогодні вдома, а телевізор навіть не вмикала, у ФБ не зависала... Зате народилася бджілка. Ще й зі звуком - це для заспокоєння нервової системи. Наповнена крупною морською сіллю ( всередині коробочка з-під "Кіндера"). Так що і злих духів відганяє, і заспокоює.

І зовсім вона - тітонька- не сердита. Просто серйозна пані.












szuflada-szuflada.blogspot.com/2020/09/otworz-szuflada-we-wrzesniu.html


середу, 30 вересня 2020 р.

Пишіть листи...

 Як шкода, що пройшли часи листів, листівок - справжніх , у парперових конвертах. Тих, які писали ручкою , з трепетом вкладали у конверт, несли до синьої скриньки. яка наче шпаківня стояла на розі вулиці, або пришпилена до рогу будинку "Поштамту" з написом "пошта". А потім рахували дні, коли заглянеш у свою поштову скриньку у під'їзді, чи не пришла відповідь, чи не надіслав хтось листівки... А були дні, коли ти бігав до тієї чарівної скриньки щодня, заглядав у неї по кільканадцять разів на день! І ось щастя! Довгоочікуваний білий конвертик з наклеєними різнобарвними маленькими шедевриками - марками! Були такі листи, які ти від радощів цілував і тішився як дитина новій іграшці чи ласощам... 

Десь на антресолях у картонній коробці з-під мештів чи черевиків лежить стосик листів, перев'язаних стрічкою...І рука не піднімається викинути його у сміття, в макулатуру...То є частинка твого життя...








А вже осінь... З дощем..

 А вже осінь з дощем... А вже осінь із вітром...Тихо листя під ноги вітер кидає...

А на душі хай буде тепло, не сумно...Кожен листочок - з любов'ю нам осінь дарує.





https://art-piaskownica.blogspot.com/2020/09/koloroton28.html


суботу, 5 вересня 2020 р.

Навздогін за літом...

 На календарі 5 вересня. П'ятий день осені. Але то на календарі. А за вікном ще літо ніяк не здається.То нічого, що ранки  і вечори прохолодні, нічого, що кольори коронавірусних зон змінюються  що не день... Що тут поробиш - такі реалії нашого такого життя, яке триває від березня. 

Але ж якось треба відволікатися. Отож відволікалася - переключилася на в'язання... Бо щось не витинається, не малюється, не пишеться... муза не приходить... Навідволікалась на літню кофтинку - два тижні, а може більше, бо ж не щодня. Нарешті закінчила її. Доки ще не зовсім осінь, може, й вдягну.

А ще купила собі у рукодільній крамничці "Золоте руно"  цяцьку - ниткотримач Nurge (або ж спінер для намотування пряжі). Останній забрала, з вітрини - так що тішуся,бо давно хотіла таку штуку собі придбати. Тепер клубочок мусить чемненько сидіти на кілочку і крутитися тільки тоді, коли мені цього треба, а не гасати, як навіжений,  від кожного поруху по дивану, по підлозі, і, взагалі, по всій кімнаті.

От знаєте, у кожної рукодільниці є щось таке,про що вона мріє, або таке, без якого їй не обійтись, навіть якщо його у неї не одне, а десятки... У вишивальниць - наперстки, ножиці, у в'язальниць - гачки, спиці,( навіть одного розміру по кілька штук - бо з іншого матеріалу. іншого виробника), всілякі штучки для міток... А от спінера мені бракувало - першого, може, теж не останнього...  Бачила ще в інтернеті на два мотки зразу! 

Це був ліричний відступ...

А тепер - моє творіння. Зараз воно випране, сохне...








Якщо кому цікаво: на таку кофтинку пішло майже три клубки  бавованяної мерсеризованої пряжі  (у кожному клубочку 100г, 565 м), гачок №2. Нитки  Alttur Basak MAXI, виробництво Туреччина.




вівторок, 18 серпня 2020 р.

Лаванда...Лаванда...

 

Привіт, друзі! Якщо ви думаєте, що я сьогодні писатиму про лаванду, то... На жаль, цього літа мені не пощастило побувати у місці післякарантинного паломництва тернополян - на лавандовому полі. Не було у мене ні фотосесії серед лавандової краси, ні вдихання запаморочливого аромату цього дива природи... Ну що ж, значить, не судьба. Але ж то не кінець світу,- лаванда цвістиме і на друге літо. Так що життя продовжується, мрії збуваються. Особливо, якщо дуже цього хотіти. 
А поки що тішуся, що таки завершила свій лавандовий клатч (світлина трохи змінює справжній колір - лавандовий, хоча різні види лаванди не всі однакового кольору, виявляється; наприклад, морська лаванда відрізняється від канарської) . Сплела його гачком із стрічкової пряжі, з лляною підкладочкою. Оце лише думаю, причепити ремінь, чи хай так буде?