Після витинання залишається багато різнокольорових паперових стинків. Обожнюю з ними щось пофантазувати. Цього разу ось такі закладинки і листівки.
Обожнюю Арт-пісочницю!
https://art-piaskownica.blogspot.com/2025/06/temat-scinki-papierowe-nie-paski.html
Вітаю, друзі!Давненько не брала участі у челенджах рукотворних блогів. Один з моїх улюблених блогів - https://art-piaskownica.blogspot.com/
То ж, здається, я повертаюсь. Дуже доречним було задання упорядкувати свої ховрашині запаси - паперові і не тільки ( із кардмейкінгом і скрапбукінгом пов'язаний не лише папір). Чого-чого, а паперу у мене всілякого - океан. Зрозуміло ж, витинанки з паперу творю, а поміж тим все щось інше твориться - то листівки вітальні, то закладки. то конверти...За два дні вже кінець червня. Зайшла в art-piaskownica і згадала, що виконати завдання треба до 30 червня. З тією кількістю моїх запасів,які у мене є, я ще довго буду їх впорядковувати - то як перманентна революція, як довгобуд - кінця не видно. Але початок є. Хоча б посортувала за темами, кольорами, розмірами свій паперовий скарб, і то вже добре. І знаю, що де шукати.
Ящик для листівок
Зазвичай я дуже рідко роблю листівки з чорного паперу, але ця особлива.Вона чорна . майже. І з секретом - дві в одній. Смугаста, як зебра- чорині та з обох боків, тільки зебри різні. Одна з білими смужками, а подружка її із золотисто-візерунчастими. От так ніби дві різні листівочки, на які сіли метелики, чорні і золотаві.
Намалюю осінь...І справді намалювала -фон, основу листівки.Ця листівка чекатиме свого часу, аби стати подарунком одній дуже рідній людині. Кому? Секрет. Але народилася ця осіння листівка сьогодні, бо сьогодні у мене був гарний, затишний настрій. Була кава, цукерки...Я знаю , що майбутня власниця цієї теплої листівки теж любить сидіти з горнятком запашної кави, смакувати шоколад, слухати шурхіт багряно-золотистого листя під музику осіннього дощу і вдихати аромат осінніх пізніх квітів...
Йшов по лісу їжачок
і знайшов собі листок.
Не один листок, не два,-
В лісі ж осінь золота.
Тих листків багряних -тьма,
прогулявся недарма.
А що далі в ліс зайде,
то й грибочки він знайде.
Якось так...Настрій сьогодні осінній. З самого ранку дощило. Ну воно зрозуміло- за вікном же осінь, і не тільки за вікном, і на календарі також.
Прийшла з роботи і замість того, щоб зошити перевіряти, взялась їжачка витинати. Чому їжачка? Сама не знаю. Вчора бджілка, нині їжак. Бджоли жалять, їжаки колять. До чого б це? А тут ще якийсь дитячий віршик сам собі склався. Так, душа просить, благає, вимагає відпочинку. А тут - на маєш! - канікули пересунули на тиждень!Люди навколо як люди - преймаються хлібом насущним, виборами, коронавірусом, зрештою, зошити перевіряють, а у мене їжачки-бджілки... А з іншого боку... Зате настрій покращується - релакс.
Як шкода, що пройшли часи листів, листівок - справжніх , у парперових конвертах. Тих, які писали ручкою , з трепетом вкладали у конверт, несли до синьої скриньки. яка наче шпаківня стояла на розі вулиці, або пришпилена до рогу будинку "Поштамту" з написом "пошта". А потім рахували дні, коли заглянеш у свою поштову скриньку у під'їзді, чи не пришла відповідь, чи не надіслав хтось листівки... А були дні, коли ти бігав до тієї чарівної скриньки щодня, заглядав у неї по кільканадцять разів на день! І ось щастя! Довгоочікуваний білий конвертик з наклеєними різнобарвними маленькими шедевриками - марками! Були такі листи, які ти від радощів цілував і тішився як дитина новій іграшці чи ласощам...
Десь на антресолях у картонній коробці з-під мештів чи черевиків лежить стосик листів, перев'язаних стрічкою...І рука не піднімається викинути його у сміття, в макулатуру...То є частинка твого життя...
