Привіт всім, хто завітав на мою сторінку. Рада Вас бачити гостями мого блогу, рада новим знаймствам і спілкуванням.
субота, 31 грудня 2011 р.
Кожна дівчинка мріє стати принцесою
Кожна дівчинка мріє стати принцесою. Ось такою, як ця... У мене є маленька сусідка Яночка. Вона страх як любить перевдягатися у різні наряди. І кожного разу вона інша принцеса. Тепер вона господиня цієї лялечки.
Мотанки-малятка
І знову мої лялечки
середа, 28 грудня 2011 р.
Як зробити зайчика?
Беремо прямокутничок тканини. Загортаємо кутик.
Потім складаємо вершини трикутничка докупи (як в оригамі). Це будуть вушка зайчика. Їх перемотуємо червоною ниткою тричі від себе, закріплюємо нитку.
Далі утворений мішечок набиваємо синтепухом або згорточком тканини, перемотуємо тричі ниткою - маємо голівку. перевертаємо зайця мордочкою вниз, край тканини починаємо згортати валиком (3-4 витки, залежить від довжини початкового прямокутника).
Потім загинаємо аж до голівки і по три рази премотуємо стан і лапки. Зайчик готовий, лишається прикрасити його стрічкою, або кому чим забагнеться.
Зайчики
Цих зайчиків можна намотати за кілька хвилин. Достатньо мати під руками прямокутний клаптик веселенької тканини, червону ниточку і стрічку для прикраси. Зайчиків можна повісити на різдвяну ялинку, зробивши петельку попід лапки, або гратись. заклавши на пальчик дитині. У старі часи матусі робили такі іграшки для малят. Зайчика можна було закласти на палець лівої руки. на якій тримали дитя, а правою можна в той же час робити якусь хатню роботу. І дитинці весело, і мама вільна .
Узори з паперу
http://www.youtube.com/watch?v=q3nTbV1kVBg&feature=related
В інтернеті натрапила на чудові витинанки - сніжинки . Роботи Кім Наталі, вирізані з паперу арабески і орнаменти. Колекція нараховує близько 1000 різноманітних узорів. Неймовірно красиві узори!
В інтернеті натрапила на чудові витинанки - сніжинки . Роботи Кім Наталі, вирізані з паперу арабески і орнаменти. Колекція нараховує близько 1000 різноманітних узорів. Неймовірно красиві узори!
Музика Рене Брайтбарта.
І ще сніжинки - диво природи. Кристали снігу : http://www.youtube.com/watch?v=4BbZL750_As&feature=related
І ще сніжинки - диво природи. Кристали снігу : http://www.youtube.com/watch?v=4BbZL750_As&feature=related
пʼятниця, 23 грудня 2011 р.
Подружка для Берегиньки кави
неділя, 18 грудня 2011 р.
Витинає природу людина...
У повітрі сніжинки кружляють,
На землі осідають, на ганку.
Знають люди, чи, може, не знають,
Що зима виріза витинанку?
Все весна заквітчала красиво,
Землю вбрала іще до світанку.
Хто підгледів таке тихе диво?
Хто придумав її, витинанку?
Оживають в ній трави і квіти,
Завмирає на вітах пташина...
На папері, талантом зігрітім,
Витинає природу людина.
Материнка
Свої ляльки-мотанки я наповнюю духмяними травами
Був осінній день, дув холодний вітер. Темна ніч вкрила все навкруги. Карета їхала по розбитій дорозі, її похитувало мов ту коробку – то в один, то в другий бік. Коли карета під"їхала до хати, з неї вийшло двоє чоловіків. Перший – велетень у накидці з лисячого хутра, другий – чоловік у кітелі із шаблею. Чоловіки попрямували до хати. Тут їх зустріла молода господиня. Гості, привітавшись, повечеряли і почали готуватися до сну. Дівчина полізла на піч. Вона довго не могла заснути. Велетень все ходив і ходив по хаті, мов привид, не давав нікому спати. Його великі чоботи так гупали по підлозі, що вся хата
тремтіла. Нарешті дівчина встала з печі, шаснула до припічка, щось налила в кухоль і потім зайшла до гостей.
- Дядечку, напевне вас безсоння мучить, нате ось, випийте оцього зілля. І заснете, мов після маку. Велетень випив і ліг на лаву та й через кілька хвилин глибоко заснув. На ранок чоловік покликав молоду господиню:
- А де твій татко?
- Де татко мій? Татко і два брати воюють із шведами, вони козаки.
- А яким зіллям ти мене вчора пригостила? І спав добре і бадьорим встав.
- Люди зовуть цю траву заспокійник пахучий.
- А як же тебе звуть, красуню?
- Мотрею. А татко й мама зовуть мене Материнкою.
- Ся травичка добра, як ти, Материнко! Тепер це зілля буде твоїм іменем зватися, душа моя! І незнайомець поцілував Мотрю. А коли сідали до карети, менший із шаблею шепнув на вухо Материнці:
- А ти знаєш, хто тебе поцілував?
- Не знаю.
- Сам Петро Великий!
- Що великий, я і сама бачу. Головою стелю дістає. Відтоді, кажуть, і почали називати заспокійника пахучого материнкою.
Закладинки-витинанки
Продовжую витинати закладинки. щоразу - інша, неповторна. Спробувала двоколірну - чорна з білим. На два боки різний малюнок. А ще різдвяні. Здається. нічого так вийшли. Мені подобається.. Не мнеться, не стирається, словом, і гарна , і практична.
Підписатися на:
Дописи (Atom)