З листка паперу дерево звелося,
І дивно якось все переплелося:
Минувщина людська і майбуття.
Його назвали - дерево життя.
В землі коріння, крона в небо пнеться.
Хто зна, чого вже так воно ведеться -
Нитки незримі все буття сплели,
В мінливості щось стале ми знайшли.
Вмирає щось, щоб знову відродитись,
Живим дощем через віки пролитись.
Зернята правди, мудрості, добра
Народна витинанка зберегла.
Наталія Калашник |
|
Немає коментарів:
Дописати коментар