Скоро -Новий рік і Різдво. Тож хочеться казки. І хочеться ту казку творити своїми руками. Люблю експериментувати.Тоді у хід іде все, що є під руками: клаптики конопляного полотна - і витяла ангелятка і листя, із непримітного крафт-паперу, в який у часи мого дитинства пакували посилки, - різдвяні квіти, а зірки - .ха-ха, цукерки любите? і з коробки папір товстенько- м'якенький викидаєте? Дарма!- от вони, зірки, саме з нього. Навіть обрізки картону пішли у хід, і вийшов такий собі серпантинчик. Ну а сніжинки -то вже засобами сучасних скраперів вирубані. Трохи білої акрилової фарби - і Новорічно- Різдвяна прикраса готова.
Нарешті зима! Справжня! Із снігом. Щоправда, ще не зовсім справжньозимова температура, але... Якщо я встигла вже гепнутися у другий день календарної зими, то вона - зима- справді настала. Якщо у дворах файного міста з'явились снігові тернополяни з морквяними носами і з руками-гілками , то зима прийшла! Якщо я знову взяла до рук фотоапарат (хоча цього разу - телефон), щоб зупинити білу мить, то -ура!- зима вже тут!
Відпустка це приємна штука. Щоправда дуже вже швидко вона минає. Ну. що ж свято ж не може продовжуватись вічно. Тоді це було би не свято.
Хочеться, щоб ті дні. які належаться для відпустки, чимсь запам'ятались, а ще щоб були корисними.
Так складаються обставини, що нема змоги десь далеко поїхати. Але ж можна подорожувати і зовсім поряд. Майже щороку їду у маленьке подільське містечко Хмільник на лікування ( це те, що корисне). І щороку знаходжу для себе багато цікавого. Зустрічі з цим містом завжди приносить нові враження, нові знайомства. Так було і цього року. Приміром, завітавши у краєзнавчий музей, який знаходиться у приміщенні замку, дізналась, що там помінявся директор, а на другому поверсі роблять ремонт, ідуть реставраційні роботи. Це тішить. А на подвір'ї замку нова цікавинка - клумба у дуплі старого дерева у вигляді серця. Значить, тут панує любов. Південний Буг цього року зелений-зелений від спеки.
За три тижні повернулась додому, у файне місто.
Вже й на роботу вийшла. Але ж літо ще не закінчилось. Тож ми із чоловіком вирішили влаштувати туристичний вікенд у славному місті Чорткові.
Тут є що подивитись. Ось про цей наш чудовий вікенд можна ось тутечки почитати :http://lelitka.te.ua/vikend-dlya-dvoh-u-chortkovi/
Надзвичайне місто із древньою історією, красивою архітектурою. Місто, у якому є дві ратуші, величний Домініканський костел, замок, який реставрується, храми, старовинні будинки.
А головне - це був чудовий вікенд для двох.
Ка́нна (лат. Canna) — єдиний рід рослин монотипної родини Каннові. Рід нараховує близько 50 видів, поширених в основному в Центральній і Південній Америці. Представники роду ростуть на відкритих сонячних місцях, на вологих. багатих на гумус грунтах, по берегах річок і струмків, на приморських рівнинах та в гірських ущелинах.
Канни з давніх часів культивувалися індіанцями тропічної Америки через крохмалисті кореневища, які вживаються в їжу у печеному вигляді. Кореневища деяких видів канни містять до 27% крупнозернистого крохмалю, відомого в торгівлі під назвою «квінслендський аррорут». Стебла і листя рослин йдуть на корм худобі. Крім країн Латинської Америки, канну культивують також в Індії. Індонезії та на Гавайських островах.
Канни прикрашають моє рідне місто Тернопіль. Я обожнюю той час, коли зацвітають у центрі файного міста ці прекрасні, величні квіти.
Ця прекрасна квітка налічує майже сто видів. Дикі лілеї ростуть і у Європі. і у Північній Америці, на Далекому Сході, в Сибіру, у тропіках. Про неї знали ще у Стародавньому Єгипті понад три тисячі років тому. Про лілею згадується у Євангелії. Біла лілея є символом чистоти, непорочності. З цією квіткою в руках зображають на іконах архангела Гавриїла, який благовістив Діві Марії народження Божого Сина.
Про лілею у багатьох народів складені легенди. Так, наприклад. німці вважали, що у кожній квітці лілеї живе ельф. Напевно, саме це повір'я лягло в основу казки, яку написала наша славетна письменниця Леся Українка - "Лелія". А ще лілія є цінною лікарською рослиною. Настій з її пелюсток відбілює обличчя, тому цю квітку полюбляють красуні.
Вишитими лілеями українці прикрашали сорочки, рушники.
Ділюся схемами. Можливо, комусь із вишивальниць стане у нагоді.
Рушник, вишитий ліліями, із Тернопільського району. Вишивала Романія Снітинська (приблизно 1950 рік)
А це - схема вишиванки із лілеями із старого журналу "Радянська жінка". Автор схем- Любов Панченко.
Автор -Валентина Михайличенко
Моя витинанка до твору Т. Шевченка "Лілея"
Т. Шевченко. Лілея. - Галина Дудар, 2014
За що мене, як росла я, Люди не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту! Дивуються, Не знають, де діти!
А ще поділюсь рецептом Капустяного пирога від Світлани Галущак! Спробуйте - з'їсте разом з пальчиками! Нарешті й я його спекла! Смакота!
"Ароматний і дуже ніжний капустяний пиріг, спечений для дегустації на недільних посиденьках . Смакота... Завітай та скуштуй! Рецепт: 1 кг. капусти, 6 яєць, 10 ст.л.сметани, 6 ст.л.майонезу, 12 ст.л.борошна, 1 ч.л.солі , 1 пакетик ( 18 г.) розпушувача до тіста. Капусту посікти і вим"яти, вимішати з тістом.Зверху посипати кунжутом. Випікати в духовці при 180 град. 50 хв. Урізноманітнила рецепт, додавши дві підсмажених цибулини , нарізаних кубиками."
