вівторок, 14 липня 2015 р.

Історія одного з моїх захоплень


Частина моїх фотоархівів

Розкажу свою історію не задля призів. Просто хочу поділитися з читачами. Моє захоплення фотографією бере початок ще з шкільних років. У тата був старенький ФЕД-3 (фотографи, ті , що цікавляться історією фотогрфії, мабуть , знають про такий фотоапарат ). Він був кращим за "Смену". Як тепер кажуть, крутішим. Тато подарував його нам з братом , і ми, втішені, фотографували все, що бачили (це було у середині сімдесятих). А ще нам купили червоний ліхтар, ванночки. лампу, реактиви, різак для фотографій (особливо нам подобався фігурний - це ж було так здорово, коли можна було отримувати край фоток такий як у фотоательє!) - тобто все, що було необхідно для створення маленьких моментів життя! З фотоапаратом я практично не розставалась! Кожного разу нафотографувавши чергову плівку-другу, ми бігли додому, закривались у ванній кімнаті. вмикали червоний ліхтар , і починалось дійство- із замиранням серця ловили той момент. коли на фотопапері крізь проявник виринали обличчя друзів, дерева,...А тепер головне - вчасно вихопити фотку і опустити її у закріплювач. О це, було щось! Не те, що тепер - нафоткав - і несеш у, щоб машина тобі все готове зробила.
Після весілля десь за півроку я продала своє весільне плаття, і на згадку про нього купили дзеркальний "Зеніт". Радощів було! А там донечка народилась - і все повторилось але уже з новоспеченим татком. Маля фотографували мало не щогодини. Так само, коли народились наші близнята. І знову закривались у нашій чарівній кімнаті і ворожили. А потім почали робити слайди, щоправда, таку плівку вже здавали у фотоательє. А вечорами переглядали на проекторі слайди, вмостившись зручно сім'єю на дивані.
Згодом з'явились плівкові мильниці. Хочу вам сказати, що фотографії виходили гарні. Але чорно-біла плівка на той час десь щезла з фотомагазинів.


Гарні були часи. А головне - у нас завжди була купа новеньких фотографій. Ми не встигали купувати альбоми.
Зараз я фотографую фотиком "Canon" digital DSUS 8015. Мені подобається. Світлини виходять гарної якості. Зручний у користуванні, маленький. Мрію про гарний, солідніший фотоапарат. Але чи освою його? Трохи страшно. Я ж не професіональний фотограф. а любитель, закоханий у фото любитель))) Люблю подорожувати, тож з ним не розлучаюсь ніколи (хіба що, коли сплю).
 Люблю фотографувати різне але найбільше -  пейзажі, квіти, місто.  Пори року - осінь і літо. Звісно, часто фотографую людей. особливо дітей (внучка Артемчика - особливо), друзів, родину. Як же без цього?
Улюблене фото? Це важко визначити. Бо фото -це як діти: усі улюблені. Не дуже вдалі я відразу видаляю.  А гарні, ну, ті, що мені подобаються, зберігаю на дисках. Все збираюсь відібрати найкращі і видрукувати. але... Ніяк не зберусь.
Покажу кілька.


 Карпати. Люблю гори. Тому ці світлини, напевно, одні з найвдаліших





Природа








Замальовки











http://im-a-photographer.blogspot.com/2015/07/rozygrish.html



Немає коментарів:

Дописати коментар