субота, 30 липня 2016 р.

В об'єктиві - блакитноокий цикорій

Мало хто знає. що ця непримітна блакитна квіточка, яка зростає чи не у кожному подвір'ї. або при дорозі  - цикорій. Той самий цикорій, з висушеного кореня  якого готують запашний напій. Мій Артемчик називає його дитячою кавою.
Цікаво, що після шостої години вечора годі знайти відкриту квітку цикорію. Він дуже реагує на сонячні промені.
А українці називають цикорій петрів батіг.












http://floralfridayfoto.blogspot.com/2016/07/fff245-aeonium.html


Казка

Петрів батіг

РРРозказують люди, що в одному селі жила колись дівчина. Дуже привітна, лагідна, ласкава. На вроду звичайнісінька собі, а серцем чуйна і добра. Сумувала, бо обранець її серця не помічав дівчину, не звертав уваги. Одного дня блукала вона лісом, сумовита і печальна. Очі вбирали веселки барв лісових, пестили строкату ризу лісових галявин. Сіла над лісовим джерельцем. Солоні краплини одна за одною падали в воду... Та й полинула пісня:
Чи я не хороша,
Чи я не вродлива, –
Тільки й доганоньки
Що я нещаслива...
Чи я не хороша,
Ой, чи ж я не красна?
Тільки й доганоньки, –
Що доля нещасна...
Ой, доле ж, моя доле
Чом ти не такая,
Чом ти не такая,
Як доля людськая?
Припала, плачучи, до землі... І за хвилю нічого не стало чути... А з трави піднялася зелена стеблинка з ніжними бруньками...
Простували лісом хлопці. Гомінкий гурт заводив жартів та пісень. Найвеселіший серед них, ставний та вродливий Петро, безжурно всміхався до сонця... Біля джерельця зупинився, зчудовано роздивлявся незнайому стеблинку. І раптом на тій билинці розкрилися бруньки, з них визирнули дві блакитні квітки з ніжними пелюсточками. Скрикнув Петро, вхопився за груди. Наполохалися друзі, кинулись до нього. А. він дивився й дивився на квіточки і стогнав, як від лютого болю. «Що з тобою?» – питали. «Ой, ніби батогом шмагають моє серце!» А очі не міг відірвати від блакитного цвіту, що сумно зоріли до нього. Побачили хлопці дивні квіти, зчудовано розглядали....
Взяли Петра попід руки і повели додому, але він вирвався, ще раз підійшов до квітів. «Ой, батогом... батогом по серцю?! Що ж це таке?» – і впав непритомний...
Ніколи Петро не звертав уваги на скромне просте дівча, що так закохано дивилось блакитними очима на нього... Ще й насміхався: «Диви яке, а туди ж...» А тепер ті квіти дивились, мов очі дівчини, але чому так боляче серцю... Глянув на ніжні квіти, а вони враз, мов очі слізьми, налилися росою і скапували раз-по-раз у траву. Ще гірше стало Петрові, а чому, ніяк не міг зрозуміти... Пішов додому, ледве діждав вечора, щоб на гулянці побачити те дівча. Заглянути в ті очі, що так його кликали і благали...
Але дівчини не було. Не прийшла вона і назавтра і позавтра... Зникла... Батьки тільки й знали, що пішла до лісу гуляти... Пішов Петро знову до того джерельця: на зеленій стеблинці квіток не було – відцвіли... Та лиш нахилився хлопець, як розкрилися нові дві бруньки і глянули йому в душу ті самі блакитні оченята. Як і перше, застогнав Петро. Боляче оперезало серце. А йти від цвіту не хотів. Сидів, німіючи від болю і незрозумілої пекучої туги безповоротної втрати... А з двох блакитних квіток зоріли очі дівчини і тихо плакали...
Занеміг Петро, затужив і зліг. Ледве пережив зиму. А весною, кволий і блідий, вирушив до лісового джерельця. Ніжна стебелинка, ніби й не було зими, підвела до сонця свої блакитні квіточки. Глянув Петро у ті квіткові очі, скрикнув і впав долі. Там і знайшли його друзі. А до чола йому схилялася стеблинка із двома блакитними квіточками. І капали з неї одна по одній сльози... І назвали друзі ті незнайомі квіти Петровим батогом... А коли поховали Петра, то небавом на його могилі виросло багато таких квітів. І дізнались люди, що зцілюща то рослина: лікує від потаємної недуги. А ще кажуть старі люди, що зветься та квітка не Петрів батіг, а Небоок; бо блакитний колір такий же, як в погожого неба, або ще Дивоок, бо творить дива. Він може нерозділене кохання зробити взаємним… (за матеріалами сайту http://kazky.org.ua/zbirky/lytvyn/petriv-batih)

2 коментарі:

  1. How delightful these chicory flowers are, Galina! The blue is so vivid!
    Thank you for your participation in the Floral Friday Fotos meme, hope to see more of your photos this week.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Thank You, Nick! I like Floral Friday Fotos, and I like nature. So I hope I do many new photos and show them. But I
      will no 3 weeks at home

      Видалити